«Автомобіль треба відчувати»: механік 32-го батальйону НГУ про ремонт техніки на війні

Віктор Пех із Волині до повномасштабної війни займався ремонтом автомобілів у власній невеликій майстерні. Його будні проходили серед інструментів, запаху мастила та постійної роботи — він повертав до життя двигуни й ходову, навіть коли техніка здавалася безнадійною.

Із початком вторгнення його гараж перетворився на волонтерський хаб, де цілодобово готували машини для захисників. Згодом чоловік вирішив, що його навички потрібні у війську, і приєднався до 32 Волинського окремого батальйону Національної гвардії України. Тепер він начальник майстерні технічного обслуговування.

«Для мене справна машина — це насамперед безпека людей. Ми працюємо в команді й розуміємо, що після нашої роботи за кермо сяде побратим. Тому не можна казати: "Та й так піде". Все буде зроблено на совість», — розповідає Віктор Пех.

Механік зазначає, що в ремонті є чітка система: техніка проходить кілька постів, де кожен фахівець виконує свою частину роботи. Коли машина виїжджає після ремонту, це для нього найкращий результат — він знає, що вона працюватиме там, де найбільше потрібна.

«Раніше я ремонтував машини, щоб люди могли пересуватися, подорожувати. Тепер ремонтую військову техніку, щоб наші хлопці могли виконувати завдання. І це зовсім інше відчуття відповідальності», — ділиться нацгвардієць.

Після перемоги Віктор планує повернутися до цивільного життя, відновити свою майстерню та долучитися до відбудови країни. Він переконаний: без справної техніки не обійтися ні у відновленні міст, ні на дорогах, тож хоче й надалі робити те, що вміє найкраще.