Renault Megane 1988: концепт, який випередив час із камерами та комп'ютером

Сьогодні Megane сприймається як практичний компактний автомобіль, але його першоджерело — концепт 1988 року — був справжньою технологічною лабораторією на колесах. Машина вражала не лише дизайном, а й набором рішень, які стали звичними лише десятиліття потому.

Габарити прототипу суттєво перевищували серійні версії: 4,95 метра в довжину з колісною базою 3,11 метра. Аеродинаміка теж була на висоті — коефіцієнт лобового опору лише 0,21, що краще за показники Tesla Model 3. Двері зробили зсувними, а крісла — поворотними, щоб спростити посадку й висадку. У салоні розмістили чотири окремі сидіння з електроприводом і підставками для ніг, а переднє пасажирське крісло можна було розвернути.

Інновації ховалися й у деталях. На щитку приладів стояли два дисплеї, які транслювали зображення з камер заднього виду, замінюючи традиційні дзеркала. Кермо отримало кнопки керування аудіосистемою. У центральній консолі розмістили комп'ютер із монітором — свого роду прабатька сучасних мультимедійних систем. Оскільки інтернету тоді ще не було, інформацію про авто чи туристичні маршрути завантажували з компакт-дисків. Для задніх пасажирів у стелі вмонтували два невеликі телевізори Philips.

Технічна начинка теж була серйозною. Під капотом розташували 3,0-літровий V6 із турбонаддувом, який видавав 250 кінських сил — цей двигун походив від спорткара Renault Alpine A610. Розгін до сотні займав 8,3 секунди, максимальна швидкість сягала 250 км/год. Авто оснастили роботизованою коробкою передач без педалі зчеплення та регульованими амортизаторами.

Конструкція кузова також мала родзинку: кришка багажника складалася з двох секцій, нижня з яких була висувною шухлядою. Завдяки зсувному задньому склу машина могла трансформуватися із седана в хетчбек. Цей концепт залишається яскравим прикладом того, як виробники уявляли майбутнє ще до цифрової ери.