Мокра пляма на Хотинській фортеці: легенда про сльози дівчинки й реальна причина

За найпопулярнішою версією, комендант фортеці замурував у стіну власну доньку — дівчина відмовлялася виходити заміж, плакала так гірко, що сльози проступили крізь камінь і залишилися мокрою плямою. Історія виявилася не зовсім вигадкою: у 1980-х під час ремонтно-реставраційних робіт у північно-західному куті Замкової церкви таки знайшли нішу, а в ній — невелику дерев'яну домовину з рештками.

Похованою виявилася дитина віком до 5 років. Дівчинка лежала в каптані з вишневого італійського атласу, на голові мала чіпець-чільце з китичками, волосся було зібране в спеціальну сіточку. Поруч — подушка, набита сухими травами, покров і плащаниця. Напис на плащаниці й дав ім'я: Єлизавета Лозинська, донька стольника Василя, померла 1 липня 1611 року. Дівчинка була онукою коменданта Георгія Лозинського, який разом із дружиною Христею володів селом Лозяни у волості Дорохой — звідси й прізвище.

Поховання при храмах було для шляхти звичною практикою: пожертви релігійним установам і місце при церкві мали гарантувати достойне потойбічне життя. Тож у стіні справді поховали дитину — але до мокрої плями це не має жодного стосунку, як і решта поховань у мурах фортеці, яких, до слова, більше не знайшли.

Справжня причина прозаїчніша. Історичні фотографії показують, що характерна пляма почала формуватися ще наприкінці XIX — на початку XX століття. У XVIII–XIX століттях у замку працювала дренажна система, але після 1856 року, коли фортеця втратила статус військового об'єкта, вона занепала. Рештки системи згодом відкопали археологи в північному дворі замку. Зволоження зафіксували саме там, де стояв артилерійський цейхгауз: у його підвалі зберігали селітру для виготовлення пороху. Мур, насичений залишками селітри, виявився особливо вразливим до вологи — і саме в зоні тривалого замокання нещодавно завалилася стіна разом із зубцями. Менше зволоження сьогодні помітне й на ділянці між Комендантською та Північною вежами.

Підсумок: легенда про замуровану дівчину має реальну основу — поховання Єлизавети Лозинської справді існує. Але мокра пляма народилася не зі сліз, а з селітри, вологи та занедбаної дренажної системи, яку фортеця втратила разом зі своїм військовим минулим.