Канібалізм в Іспанії: новий аналіз кісток розкриває тисячолітні практики

Археологи отримали нові дані про канібалізм у стародавній Європі завдяки повторному аналізу останків із трьох печер у провінції Гранада, Іспанія. Дослідження, опубліковане в Journal of Archaeological Science, охопило близько тисячі кісток із печер Маламурсо, Каріґуела та Махоліка, які відомі археологам уже понад пів століття. Сучасні методи дозволили вченим виявити сліди порізів, переломів, ударів і зубів, а також визначити, чи були ці пошкодження навмисними та чи виникли вони на свіжих кістках.

Кожна з печер розповіла власну історію. У Маламурсо знайдені сліди насильницької смерті, що сталася близько 5000 року до нашої ери. Дослідник Антоніо Родріґес-Ідальго зазначив, що там виявили останки людей усіх вікових груп, що може свідчити про масове вбивство групи з подальшим споживанням тіл. У Каріґуелі науковці зафіксували кілька епізодів канібалізму в різні періоди неоліту, а також два черепи, спеціально оброблені для виготовлення чаш. Натомість у Махоліці сліди канібалізму, датовані приблизно 3800 роком до нашої ери, не пов'язані з насильством і можуть вказувати на ритуальні практики.

Дослідники наголошують, що канібалізм не був безперервним явищем. Він зосереджувався в окремі періоди: наприкінці VI тисячоліття до нашої ери, у середині V тисячоліття та наприкінці III тисячоліття до нашої ери. Провідна авторка дослідження Пальміра Саладіє зауважила, що всі епізоди могли мати різні причини, але вони відображають зміни в соціальній організації, міжгрупових відносинах і ставленні до смерті. Співавтор Франсеск Марґінедас додав, що подібна часова закономірність простежується в різних частинах Європи.

Це дослідження показує, що неможливо говорити про єдину форму неолітичного канібалізму. Схожі археологічні свідчення можуть приховувати різні соціальні реалії — від масового насильства до ритуальних дій. Для розуміння стародавніх суспільств важливо враховувати цей контекст, а не сприймати канібалізм як універсальну практику.