Реактивні «Шахеди»: чому їх усе важче збивати та що протиставляє Україна

Ще минулого року головною повітряною загрозою для українського тилу були повільні «Шахед-136» з бензиновими двигунами, які за характерний звук прозвали «мопедами». Улітку 2026-го ситуація кардинально змінилася: росіяни дедалі частіше запускають реактивні модифікації, які розвивають швидкість 300–600 км/год проти 150–200 км/год у старих версій. Це ускладнює роботу мобільних вогневих груп і дронів-перехоплювачів, розрахованих на повільніші цілі.

За даними Повітряних сил ЗСУ, у ніч на 5 серпня частка реактивних БПЛА в загальному залпі вперше перевищила половину: зі 115 запущених дронів понад 50% мали реактивні двигуни, а рівень збиття впав до 65%. Наприкінці серпня речник Повітряних сил Юрій Ігнат повідомляв, що за чотири дні з приблизно 1500 зафіксованих дронів близько 800 були реактивними. Авіаексперт Валерій Романенко зазначав: результативність збиття впала з 90% до 76% саме через нові версії зі швидкістю 300–450 км/год.

Українська розвідка виділяє кілька модифікацій. «Герань-3» — фактично копія іранського «Шахед-238» з турбореактивним двигуном, розганяється до 300–350 км/год. «Герань-4» має посилений корпус і потужніший двигун, швидкість — до 500 км/год, бойове застосування почалося в травні. «Герань-5» — найпотужніша, ймовірно, на базі іранського Karrar, здатна розганятися до 600 км/год, має довжину 6 метрів і бойову частину до 90 кг. Окремо виділяють «сікери» — дрони з системами автоматичного розпізнавання цілей на основі машинного зору, які майже не потребують оператора.

Реактивні дрони атакують не лише військові об'єкти: під ударами — локомотиви, кораблі в Чорному морі, електропідстанції та цивільна інфраструктура. 5 вересня від удару по центру Чугуєва на Харківщині загинуло троє людей, зокрема дитина. Нові дрони дозволили росіянам перейти до денних атак: раніше вночі вони ховалися від мобільних груп, а тепер швидкість і висота (до 7–9 км) роблять ці групи майже неефективними.

Головна проблема України — більшість наявних перехоплювачів створювалися проти дронів зі швидкістю до 250–300 км/год і висотою польоту до 2 км. Представник компанії «Дикі шершні» (виробник перехоплювача Sting) каже: звичайні «Шахеди» вдається збивати у 90% випадків, а реактивні — лише у 10%. Ефективнішими проти нових цілей виявилися винищувачі, зокрема F-16 з ракетами APKWS, але їхній ресурс обмежений.

У відповідь Україна прискорює розробку швидкісних перехоплювачів. Компанія NOCTIS уже застосовує Zirka з комп'ютерним зором, який автоматично супроводжує ціль. 21 серпня в арсеналі Сил оборони з'явився перший український реактивний перехоплювач Alexa Spatium. 3 вересня президент Володимир Зеленський провів засідання Ставки, присвячене прискоренню виробництва таких засобів, зазначивши, що прототипи вже є. У «Диких шершнях» прогнозують появу ефективного рішення орієнтовно на жовтень.

За оцінкою ГУР, Росія вже виготовляє близько 500 реактивних дронів на місяць і планує довести їх частку до 50% від загальної кількості «Шахедів». Оборонне замовлення РФ на 2026 рік включає майже 100 тисяч таких безпілотників. Висока швидкість і збільшена висота польоту змушують українських розробників шукати баланс між швидкістю, висотою і часом перебування в повітрі — для реактивного перехоплювача він має становити до 20 хвилин. Це перегони, у яких кожен місяць має значення.