«Кричуща жінка»: чому мумія з Дейр-ель-Бахари застигла з відкритим ротом
Мумія, яку понад три тисячі років називають «Кричущою жінкою», могла застигнути з відкритим ротом не через недбалість бальзамувальників, а через рідкісний фізіологічний процес у момент смерті.
Нове комп'ютерне сканування давньоєгипетської мумії дало дослідникам привід переглянути усталену версію про те, чому обличчя жінки застигло в такому виразі. Раніше вважалося, що бальзамувальники просто неякісно підготували тіло, і на користь цього нібито свідчила одна деталь: внутрішні органи померлої не видалили. Якби муміфікацію робили недбало, це виглядало б логічно.
Проте томографія показала протилежне: під час обробки тіла використовували дорогі імпортні речовини, а сама мумія збереглася добре. Дослідження провела професорка радіології Каїрського університету Сахар Салем, і саме вона тепер пропонує інше пояснення — трупний спазм. За цією версією, м'язи жінки раптово застигли в момент смерті, коли вона могла відчувати сильний біль чи страждання. Через заціпеніння бальзамувальники, ймовірно, вже не могли закрити їй рот і муміфікували тіло в тому положенні, у якому воно залишилося.
Сканування дало й конкретніші деталі про саму померлу. На момент смерті їй було близько 48 років, а зріст становив приблизно 150 сантиметрів. У неї виявили ознаки легкого артриту хребта, а кілька зубів вона втратила ще за життя. Причину смерті встановити не вдалося.
Історія цієї знахідки сягає 1935 року: мумію виявили під час дослідження гробниці давньоєгипетського архітектора Сенмута в Дейр-ель-Бахарі поблизу Луксора. Під його похованням була ще одна камера з останками матері Сенмута та інших невстановлених родичів. Серед них археологи натрапили на дерев'яну труну з тілом літньої жінки — з чорною перукою та золотими й срібними перснями на пальцях.
Підсумок: замість версії про помилку бальзамувальників на столі тепер лежить гіпотеза про трупний спазм — і вона краще узгоджується з тим, що тіло обробили дорогими складовими та зберегли якісно.
