Записи з чорних скриньок: що екіпажі казали в останні секунди польоту

Найдовша боротьба за керування в історії цивільної авіації сталася 1985 року з Boeing 747 Japan Airlines на рейсі 123 з токійського аеропорту Ханеда. Через відмову гідравлічної системи кермо стало мертвим, і екіпаж на чолі з капітаном Такахамою 32 хвилини намагався тримати машину в повітрі, граючи виключно тягою двигунів. Цього виявилося замало: літак упав на гору Такамагахара, загинули 520 людей із 524 на борту — найбільша кількість жертв в історії для однієї катастрофи одного літака. Останнє, що записав самописець із голосу капітана, — «Це кінець».

Технічна причина трагедії Alaska Airlines рейсу 261 у 2000 році виглядає дрібною на тлі наслідків: механізм керма висоти McDonnell Douglas MD-83 працював без належного змащення, доки не відмовив повністю. Літак прямував із міжнародного аеропорту імені Густаво Діаса Ордаса до Сіетла, екіпаж відпрацьовував маневри, але біля узбережжя Каліфорнії машина втратила висоту остаточно. Загинули всі 88 людей на борту, а капітан Томпсон встиг сказати: «А, ось і починаємо».

Ще один показовий випадок — Air France рейс 447 у 2009 році з Ріо-де-Жанейро до Парижа. Над Атлантикою вночі кристали льоду вивели з ладу автопілот, і далі екіпаж уже не повернув контроль: один із пілотів потягнув ручку на себе, літак задер ніс, втратив швидкість і зірвався в падіння. Розшифровка переговорів фіксує паніку й нерозуміння — «Ми зараз розіб'ємося», «Цього не може бути правдою», «Але що відбувається?», і вже від капітана: «Крен на десять градусів». Літак упав в океан.

Є серед цих історій і зіткнення, і пожежа, і теракт. Рейс 182 Pacific Southwest Airlines із Сакраменто до Сан-Дієго зіткнувся в повітрі з легкомоторним Cessna 172, після чого Boeing 727 упав на житловий район Сан-Дієго: загинули всі на борту і ще семеро людей на землі, а капітан Джим Макферон устиг вимовити «Це воно, крихітко!». У рейсі 5055 LOT Polish Airlines із Варшави до Нью-Йорка загорівся двигун, вогонь дістався заднього вантажного відсіку Іл-62М, і пілот Зигмунт Павлачик, відводячи машину від населених пунктів, попрощався: «На добраніч, до побачення, ми помираємо!». У 1970 році на Swissair рейсі 330 до Тель-Авіва бомба в поштовій посилці вибухнула в польоті, салон затягнуло димом, і екіпаж, не змігши сісти в Цюриху, передав «До побачення всім». А на United Airlines рейсі 93 під час подій 11 вересня 2001 року пасажири спробували відбити літак у викрадачів, і ті, за розшифровками, повели машину в землю зі словами «Вниз. Натисніть, натисніть, натисніть, натисніть, натисніть» — літак упав у Пенсильванії, загинули всі 44 людини на борту.

Підсумок простий: за кожним таким записом стоїть конкретна відмова — гідравліка, змащення, лід на датчиках, вогонь, вибухівка. І саме тому розшифровки лишаються матеріалом для розслідувань, а не лише для переказів.