«Скамер»: український погляд на телефонних шахраїв у стилі Гая Річі

У центрі сюжету — Макс (Дмитро Єфремов) і Сєрий (Богдан Буше), брати з Дніпра. Події починаються у 2021 році: Макс веде життя бідного студента, а його брат роз'їжджає на шикарній автівці та живе у великій квартирі. Секрет успіху Сєрого — телефонне шахрайство: він виманює гроші в довірливих людей, представляючись банківським працівником. Спочатку Макс тримається осторонь, але згодом втягується в бізнес брата і досягає в цьому непоганих результатів.

Режисер Дмитро Єфремов, який народився в Маріуполі та закінчив КНУТКіТ імені Карпенка-Карого, зняв фільм без державного фінансування. Його синефільська обізнаність помітна з перших кадрів: тут і відсилання до «Таксиста» Скорсезе, і паралелі зі стрічками Гая Річі. Проте головне — не запозичення, а те, як режисер їх використовує. Єфремов бере естетику Річі як каркас, а наповнює її українськими діалогами з суміші сучасного сленгу та арго 1990-х: «заряджений тіпочок», «левелапнутись», «пофлексити». Окрема родзинка — скамерський жаргон: «холоднік», «клоузер», «заскамити мамонта».

У фільмі багато колоритних персонажів: старий злодій у законі Давидович (Володимир Завальнюк), корумпований міністр у виконанні Юрія Горбунова, мафіозі Байчас у рожевому спортивному костюмі (Олексій Смолко), який катує тенісним м'ячем. Глядачі також упізнають у суперпатріотичному депутаті-рекетирі Тимченку риси Миколи Тищенка, а поява персонажа, схожого на Коломойського, з реплікою «Шабат шалом у хату» викликає сміх.

Дія стрімко рухається, аж поки не стикається з датою 24.02.2022. Єфремов намагається стилізувати фронтові сцени під репортажну зйомку, але середина фільму справляє враження розгубленості: воєнні епізоди швидко поступаються місцем звичному бурлескові скамерського життя. Брати виправдовуються тим, що грабують лише росіян, але шахрайство лишається шахрайством, а спокуса розширити справу на українських абонентів надто велика. Під кінець режисер знаходить різку розв'язку, яка дає зрозуміти: війна не все спише, і карма наздожене кожного.

Фільм критикують за надмірне «солодке життя» шахраїв і за сексизм у жіночих персонажах. Та попри це, Єфремову вдалося створити якісне жанрове кіно з чітким моральним меседжем — і це значне досягнення для дебютанта в час повномасштабної війни.