Land Rover показав армійський Defender Wolf Series II: що змінилося

Land Rover спільно з оборонним інженерним підрозділом офіційно представив Defender Wolf Series II — нове покоління спеціалізованого військового тактичного автомобіля. Новинку створювали в межах довгострокового контракту для сухопутних сил Альянсу, тож головний акцент інженери зробили не на комфорті, а на живучості в бойових умовах.

Візуально та конструктивно це вже не класичний «вовк» 90-х на ресорах. За основу взяли сучасну високоміцну архітектуру цивільного Defender, але з фундаментальними змінами. Кузов отримав інтегровану внутрішню бронекапсулу та посилений захист днища від мін і осколків. Верхня частина кабіни — знімні трубчасті сталеві секції з брезентом. Це дозволяє швидко демонтувати дах і встановлювати турелі під великокаліберні кулемети чи ПТРК. Авто вбрали в матовий зелений колір НАТО, поставили на зубасту грязьову гуму, зовнішній шноркель та військову LED-оптику з нічним маскувальним режимом.

Салон повністю позбувся цивільної розкоші. Усередині — вологозахищені матеріали, які можна мити зі шланга, армійські блоки радіозв’язку, навігаційні термінали та захищені тумблери. Окрема гордість — тришарове свинцеве екранування проводки, мікрочіпів і блоків керування двигуном. Воно має гарантувати стійкість електроніки до ворожих засобів РЕБ та електромагнітних імпульсів.

Технічно новинка базується на посиленій довгобазній платформі Defender 110. Під капотом — 3-літровий шестициліндровий турбодизель Ingenium на 300 к.с. і 650 Нм крутного моменту. Працює він у парі з 8-ступеневим автоматом із укороченими передавальними числами нижнього ряду та постійним повним приводом із примусовими блокуваннями диференціалів. Замість пневматики — довгохідна пружинна підвіска з подвійними амортизаторами, яка витримує десантування з військово-транспортних літаків.

Родовід армійських Wolf ведеться з 1996 року, коли Міноборони Британії замовило першу партію глибоко модернізованих Defender. Тоді головною фішкою були запас міцності рами та 24-вольтова мережа для живлення радіостанцій. Перехід на нову платформу з незалежними підвісками викликав дискусії серед військових: старі суцільні мости здавалися надійнішими. Але аудит показав, що сучасні сплави не лише не поступаються їм за витривалістю, а й підняли середню швидкість пересування по пересіченій місцевості з 40 до 90 км/год. А це вже питання виживання екіпажу під обстрілами.