M57: чому 3-літровий дизель BMW досі сватають у позашляховики й вантажівки

Історія M57 почалася 1998 року: 3-літровий агрегат збирав австрійський завод BMW, і призначався він для найпотужніших моделей марки. Чавунний блок циліндрів, 24-клапанна алюмінієва головка та паливна система Common Rail від Bosch — ось і весь рецепт. Заводський список клієнтів виглядає поважно: седани 330d E46, 530d E39, 730d E38, кросовер X5 E53 і навіть Range Rover L322.

Перші версії видавали від 184 до 193 к.с. й до 410 Нм, а на трасі задовольнялися 6–7 л на сотню. Найвідоміша вада — вихрові заслінки у впускному колекторі, які в сервісах зазвичай просто прибирають. Ланцюг ГРМ тут спокійно ходить понад 400 тисяч кілометрів, а при регулярній заміні якісного мастила чавунний блок здатен перевалити за мільйон кілометрів без капітального ремонту.

У 2002-му з'явилася версія M57N — теж 3 літри, але вже до 272 к.с. для 535d E60 та 730d E65; її отримали також 3-та серія E90 і кросовери X5 E70 та X6 E71. Модифікація 2005 року M57N2 перейшла на легший алюмінієвий блок і сажовий фільтр, не втративши динаміки. А ось наступне покоління N57, що дебютувало 2008-го, витривалістю вже не тішило: через невдале розташування ланцюга ГРМ і знос вкладишів колінвала власники свіжіших машин нерідко повертаються до старих добрих M57.

Саме ресурс і зробив цей дизель донором для чужих платформ. Його масово ставлять у рамні Nissan Patrol, Toyota Land Cruiser і Land Rover Defender замість менш живучого заводського дизеля. А на комерційних Mercedes Sprinter, Volkswagen LT і Crafter він дає змогу жваво тягати важкі причепи. Гнучка електроніка управління плюс надійний автомат ZF — і виходить двигун, який підходить під будь-які умови.